Галина, мешканка Бородянки:
«Виходячи з під’їзду, я зустріла своїх сусідів, які ночували десь в кафе, і прийшли сюди за смертю».
Пані Галина мешкала в одному з будинків у Бородянці. 2 березня 2022 їй пощастило. Вона виїхала з будинку за лічені хвилини до того, як багатоповерхівку знищила російська авіабомба. Її сусіди, на жаль, загинули.
Оксана Ільницька, організатор народних театралізованих дійств відділу культури, молоді та спорту:
«1 та 2 березня моторошний, чорний, страшний день календаря для Бородянки».
Саме у перші два дні весни 2022 року російські літаки нещадно бомбардували Бородянку. Тоді авіабомбами окупанти атакували вісім багатоповерхівок.
Через два роки після цих трагічних подій мешканці селища зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб вшанувати загиблих.
Отець Дмитро Кошка, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ:
«Сьогодні ми пригадуємо наших рідних і близьких. Той страшний 2022 рік. Я особисто бачив очі тих людей, перелякані очі. Нерозуміння того, куди бігти, куди тікати, де сховатися. Люди знайшли прихисток у підвалі, думаючи тим, що людям не вистачить стільки сміливості, щоб бити по мирних жителях».
Люди зібралися на площі рівно о 17.00. Приблизно саме у цей час росіяни почали бомбардування. Перша авіабомба впала на будинок 429А на Центральній вулиці. Там загинуло шестеро людей. І на цьому росіяни не зупинилися. Тоді, у перший день весни, вони скинули бомби ще на п’ять будинків. Наступного ж дня близько 7.40 авіація окупантів знову пролетіла над селищем. Було знищено ще два будинки на вулиці Центральній. Загалом у ці дні в Бородянці загинуло щонайменше 40 людей. Ще частина досі вважається зниклими безвісти.
Надія, мешканка Бородянки:
«Ми якраз сиділи в домі 326, де розбили оце. І якраз в такий час ми перебігали у приватний сектор. У тому домі дідки загинули, їх шукають, але їх не могли знайти, тому що, якщо там впала бомба, то їх не могли, напевно, і знайти, я не знаю. І там багато знайомих, знаєте, як дуже важко».
У пам’ять про загиблих бородянці поклали квіти та запалили свічки біля символу незламності — пам’ятника Тарасу Шевченку. Також свічки і квіти протягом дня люди несли до руїн і до котловані, що залишилися після демонтованих будинків. Там згадували про страшні дні окупації та про тих, хто загинув.
Людмила, мешканка Бородянки:
«Як зносили будинок, кожен день сюди приходила. І ви знаєте, вразив один момент. Значить із однієї сторони розвалюють будинок і з верхнього поверху вилітає стайка голубів. От летять вони, а мені кричать хочеться, що може це їхні душі (ред.— загиблих) летять звідси і все, більше сюди не повернуться».
І таких історій — десятки. Люди, які пережили ті жахіття, згадують своїх рідних та знайомих, які навіки залишилися у підвалах. Бородянці наголошують, що ніколи не забудуть своїх загиблих односельчан.
Оксана Ільницька, організатор народних театралізованих дійств відділу культури, молоді та спорту:
«Так, янголи плачуть в тиші, щоб твій і мій не порушить світ».