Мирослав Латинник, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ:
«Благословен Бог наш завжди і повсякчас. І на віки віків. Амінь. З духами праведних померлих, душі слуг твоїх упокой. І збережи їх у блаженній жизні».
У річницю повномасштабного вторгнення в Ірпінському музеї зібралися, аби помолитися за тероборонців Ірпеня. Тридцять дев’ять імен. Тридцять дев’ять історій. Тридцять дев’ять чоловіків, які в перші дні великої війни добровільно стали до лав територіальної оборони. Вони першими вийшли на ключові блокпости міста й тримали оборону, коли ворог рвався до столиці.
Теща загиблого захисника Андрія Павлюка:
«У свої 33 роки загинув за нашу неньку Україну, відстоював нашу позицію, що ми маємо бути вільні, незалежні. Мій зять – янгол нашого українського неба».
Микита Шатілін, начальник управління з питань ветеранської політики ІМР:
«Саме завдяки нашим воїнам, нашим людям, ми маємо честь сьогодні стояти в місті-Герої Ірпінь. Наша країна тоді вистояла саме тому, що вся нація обʼєдналася навколо однієї проблеми. Усі розуміли, що загроза неминуча. Усі хто міг, хто залишився, не евакуювався, чи взяли до рук зброю, чи почали допомагати, скидати координати російської техніки».
Поруч, у сусідній залі музею, ще одна експозиція. Десятки полотен про війну, свободу, руйнації та боротьбу. Митці з різних куточків України закарбували у фарбах те, що болить і досі.
Вікторія, мешканка Ірпеня:
«Сьогодні такий день, коли варто подивитися, згадати і не забувати. Воно все одразу так згадується, одним словом важко».
Мирослав Латинник, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ:
«Наш зруйнований будинок культури, де діти вчилися співати, танцювати. І дійсно цей будинок, наприклад, друга картина, того будинку немає. Він був зруйнований найпершим. 22 березня росіяни запустили ракету».
Розділити біль спогадів з Ірпінською громадою приїхали і іноземні гості.
Юлія Осінська, заступниця Ірпінського міського голови:
«Насправді мені дуже сумно з того, що саме цей день став причиною того, що ви приїхали в Україну. Мені б дуже хотілося, щоб європейці приїжджали до нас не допомагати, а просто відпочивати, бути туристами. Я вірю, що цей час настане».
Символічний меморіальний простір «Імена, що тримають Ірпінь» відкритий для всіх охочих. Експозицію можна відвідати до 14 березня.
Це можливість зупинитися. Згадати. І вшанувати тих, чиї імена назавжди вписані в історію міста.