Яна Сакун, дружина загиблого Дениса Сакуна:
«Зараз суспільство прокидається зранку: «ми не виспалисячерез ворожу атаку». А я в один момент прокинулася вдовою. Тому що моєму чоловіку Денису було небайдуже».
Денис Сакун — підполковник Повітряних Сил ЗСУ. Загинув під час однієї з масованих атак на Київ. Попри смертельну небезпеку, кинувся гасити пожежу. Та здетонувала бойова частина ракети. Денису назавжди залишилося 40.
Яна Сакун, дружина загиблого Дениса Сакуна:
«Він тоді не обрав мене, він не обрав наше спільне життя, він обрав перемогу. І завдяки його діям я можу стояти тут. Як і багато людей, які навіть не усвідомлюють цього».
Дружина Яна зізнається — досі важко прийняти вибір чоловіка. Денис завжди казав «Хто, як не я?». Він — переселенець з Луганська. 2018-му оселився в Ірпені, називав його другим домом. А 24 лютого 2022-го війна прийшла і сюди.
Яна Сакун, дружина загиблого Дениса Сакуна:
«Я пам’ятаю, як на початку війни всі ми кричали закрийте небо, закрийте небо і в певний момент його закрили наші люди».
Денис пройшов навчання у США — опанував ЗРК «Patriot». Підрозділ під його командуванням знищив 127 ворожих цілей. Це і літаки, і калібри, й іскандери, кинджали та крилаті ракети. Зокрема, три ворожих СУ-34.
Яна Сакун, дружина загиблого Дениса Сакуна:
«Денис дуже хотів бути батьком. Я дуже хотіла бути матір’ю, але його вибір був, щоб матерями і батьками могли стати українці на території України, щоб вони могли народити своїх дітей тут. Тому він воював, воював до останнього свого подиху».
Із нагоди Дня Повітряних Сил ЗСУ в Ірпені вшанували пам’ять героя. Тут же зробили фотовиставку на честь тих, хто захищає наше небо.
Любов Киналь, начальниця відділення комунікацій Повітряних Сил ЗСУ:
«Ми військові продовжуємо битися за наше небо, за нашу віру, за нашу незалежність, за нашу свободу, за нашу ідентичність. За те, за що боролися ті хлопці у небі й на землі. Це наші зенітники, наші льотчики, воїни радіо-технічних військ, всебічного забезпечення. Ми шануємо пам’ять, ми схиляємо голови і продовжуємо битися так, як билися наші хлопці».