Його світ — у фарбах і полотнах. Кожен мазок пензля — частинка душі. Василь Попель — член Національної спілки художників України. У його творчому доробку близько двох тисяч картин. На полотнах Василя Попеля переважно пейзажі та натюрморти. Роботи зберігаються у приватних колекціях США, Німеччини та інших європейських країн.
А його любов до мистецтва народилася ще вдитинстві.
Василь Попель, художник-живописець, член Національної спілки художників України:
«У дитинстві мама намалювала сніговика, а мені було десь 4 роки. І все, я почав того сніговика малювати. І з того часу і почалося моє малювання».
Свої картини він називає дітьми. І навіть у 76 років мріє створити ще не одну роботу. Головна його опора й підтримка по життю — дружина Валентина. Разом вони вже близько 57 років.
Василь Попель, художник-живописець, член Національної спілки художників України:
«Ви ж бачите, це вона усе. Вона вигнала мене звідси, у шутку. Хазяйнує вона уже тут. А так уже, я вже здаю позиції. В якому смислі… я вже не хочу тут сидіти, мені треба якусь картину вже намалювати. Уже скільки часу лишилося, мені 76 років. Мало вже осталося, треба вже працювати».
Окрема гордість художника — приватна галерея в Ірпені. Василь будував її разом із дружиною власними руками майже 20 років. Це була справа всього його життя. Та війна ледь не зруйнувала цю мрію.
Подружжя згадує, що після обстрілів будівля залишилася понівеченою.
Валентина, дружина художника Василя Попеля:
«У нас було пошкоджено все. І вікон не було, і на криші лише дірки. Усе зняли, повикидали. Весь участок розбитий. Ця криша дуже тікла. Але це була мрія всього його життя. Він коли ми придбали цю ділянку, він намалював це приміщення, і став будувати. І коли він побачив, він взагалі «потух»».
Василь Попель, художник-живописець, член Національної спілки художників України:
«Трошки обіжався, але ми їм своє ще віддамо. Ми їм своє ще покажемо».
Та найстрашнішим для подружжя стало інше — війна забрала життя брата дружини Василя. Оговтатися після пережитого було надзвичайно важко. Лише за рік родина змогла повернутися до відновлення галереї. Найбільше постраждав дах. Власноруч відремонтувати його Василь Попель не зміг. Тоді на допомогу прийшла міська рада.
Олександр Пащинський, депутат Ірпінської міської ради:
«Нам дуже важливо відновлювати не тільки будинки для містян, але і такі галереї, які є у нас у місті. Це вже історія нашого міста. Тому Василь Попель для нас є місцевим жителем, яким ми точно будемо опікуватися в подальшому».
До відновлення долучилися й волонтери Добробату, які з перших днів війни працюють у громаді.
Дмитро Іванов, СЕО ГО «Добробат»:
«Ми постійно в громаді. З перших днів повномасштабного вторгнення, коли ми приїхали і в Ірпінь, і в Бородянку. Ми постійно на контакті з місцевими депутатами, з місцевою владою. Там де потрібно, ми завжди допомагаємо. Дуже приємно, що наші волонтери можуть допомагати людям».
Нині будівельні роботи в галереї уже на фінальному етапі. За лічені дні галерея відкриє нову сторінку своєї історії.
Та як зізнається дружина художника, раніше галерею відвідувало багато людей: діти приходили на екскурсії, а поціновувачі мистецтва — купували картини. Зараз все інакше — про них забули, і в місяць продається лише одна робота.
Валентина, дружина художника Василя Попеля:
«Хто хоче приходить, замовляє. От я хочу таку таку, більшу там , меншеньку. От на таку суму. Можна приходить замовлять і, будь ласка, завжди. Ось повішаємо рекламу через тиждень, буде реклама. Так що приходьте і замовляйте».
Якщо ж ви хочете підтримати мистецтво і придбати картину Василя Попеля —двері галереї завжди відчинені для вас.