Турнір із кіокушинкай карате Кубок «Оями» уже не перше десятиліття проводять У Приірпінні. Його започаткували ще у 2007 році. Спершу змагання проходили в Гостомелі, а згодом осередок переїхав до Ірпеня. Відтоді щороку сюди з’їжджаються каратисти, щоб позмагатися та показати свої вміння.
Ірина Петренко, тренерка СК «Санчін» (м. Ірпінь), організаторка змагань:
«Ояма» у перекладі на нашу мову означає «гора». Людина, яка започаткувала карате у світу, мала прізвище Ояма. Карате як стиль існував в Японії. Але саме Ояма показав його світові».
Цього року в турнірі взяли участь близько трьохсот спортсменів із двадцяти команд з різних куточків України. Святослав, Женя та Артем — із Броварів. Додому повезуть одразу три кубки. (там поруч є їхня розкадровка + 178 один із хлопчиків з кубком)
Святослав, Женя та Артем, каратисти СК «Самурай» (м. Бровари):
«Я — друге, я — третє, я — перше. У карате мені подобається те, що треба розмислювати як куди вдарити. Я люблю розмислювати!»
Усі тут люблять карате та у кожного свої причини.
Любов Богиніч, каратистка з команди «Фенікс Снєгірьовка Доджо» (м. Буча):
«Дуже круто займатися! Там золоті кубки дають, дуже класно».
Олександр Жилінський, каратист з команди «Фенікс Снєгірьовка Доджо» (м. Буча):
«Битися і заробляти перші місця».
Поліна та Ліза, каратисти з клубу «Dojo» (с. Крюківщина):
«Воно підбадьорює нашу силу духу і підштовхує на нові перемоги»
Данило, каратист СК «Фортеця» (м. Вишгород):
«Мама відвела. А воно сподобалося. Гарний тренер був, команда і вигравав змагання».
Данила ми застали за останніми приготуваннями перед поєдинком. Він, як і більшість учасників, довго та ретельно готувався до змагань.
Радіон Запорожець, каратист ДЮСШ «Локомотив» (м. Фастів):
«Бив подушки, тренувався нормально».
Юра Величко, каратист з клубу «Dojo» (с. Крюківщина):
«У серпні почали тренування і до сьогоднішнього дня.
- Як думаєте переможете?
- Надіюсь».
Здобути перше місце вдалося не всім. Та це не зупиняє юних спортсменів — вони вже думають, як стати кращими.
Артем Даценко, каратист СК «Санчін» (м. Ірпінь):
«Змагався за перше місце, але получилось третє. У мене іноді руки опущені і дуже часто пропускаю».
Серед учасників — і команда з Ірпеня, спортивний клуб «Санчін». Ось, наприклад, Ніна, Варя та Ксюша. Вони — сестри. Усі каратистки.
Володимир Васильович, дідусь каратисток:
«Спочатку перша почала, потім друга за нею пішла, ну а Варюша за ними».
Ніна, Варя та Ксюша, каратистки СК «Санчін» (м. Ірпінь):
«- Дівчата, а за що вам карате подобається?
– Боями! Що я тепер сильна».
Великий оберемок медалей додому повезли і каратисти з Козятина.
Анна Сас-Залюбовська, тренерка СК «Тако» (м. Козятин):
«Загалом всі малюки здобули перемогу, всі 20 чоловік здобули призові місця. Головний тренер зараз у Збройних Силах України, з першого дня повномасштабного вторгнення. Старші все розуміють, розуміють. Яка ситуація, розуміють чому, з розумінням віднеслися, постійно цікавляться як тренер».
Багато каратистів після початку повномасштабного вторгнення пішли захищати Україну. Серед них — Олег Мединський. Багато років він служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій, згодом звільнився в запас і займався спортивно-патріотичним вихованням дітей. У 2014-му знову повернувся до війська. Брав участь у боях майже в усіх гарячих точках під час АТО. Загинув у 2016 році на Донеччині. Цей турнір і всі перемоги присвятили саме йому.
Ірина Петренко, тренерка СК «Санчін» (м. Ірпінь), організаторка змагань:
«Він навчив нас служити учням. Він кожне літо і весну чистив море від залізяччя, заробляв у такий спосіб гроші і проводив свій знаменитий Кубок Майського, на честь острова Майський, на якому він служив. Наша команда тоді була велика, чоловік 30, і ми тричі вигравали і тепер Кубок Майського живе у нас в Ірпені в залі».
Ірпінський клуб «Санчін» планує й надалі проводити такі змагання. Їх підтримують і в місті.
Дмитро Чава, депутат Ірпінської міськради:
«Наш тренер Петренко Ірина не вперше вже організовує такі масштабні змагання. Вона живе карате. У мене у самого син займається з 4 років, зараз йому 6 і він дуже змінився. Видно, що організатори живуть цим. А ми готові сприяти, щоб дійсно проводилися такі масштабні змагання».