На перший погляд може здатися, що це німі, незрозумілі сцени. Але, якщо придивитися – побачите історії до болю знайомі українцям. Про ярлики, які з 2014 вішають на переселенців. Про спроби повернутися до нормального життя та про всепоглинаюче російське зло, яке не просто калічить, а щодня забирає життя.
Євгенія, мешканка Ірпеня:
«Ми заціпеніли і сиділи, а всі ці наші переживання, всі наші стреси і досвід, все це просто заціпило. Я вражена».
Перформанс підготувала театральна група пригноблених «Про що мовчать сосни Ірпеня». Це не просто театральне дійство, а форум-вистава під назвою «Війна – це так банально». Особливість такого формату – після показу глядачі обговорюють побачене. Пропонують власні ідеї як можна змінити сюжет і потім виходять на сцену та втілюють свої версії в життя. Як це зробила Яна. Вона змінила фінал вистави. Із розпачу – на надію.
Яна, мешканка Ірпеня:
«Коли тобі страшно, коли багато невизначеності, те, що ти робиш маленьку дію, але разом з іншими людьми реально допомагає триматися і насправді гуртуватися».
Емоційним перезавантаженням вистава стала і для самих акторів.
Христина, акторка:
«Це можливість подумати і запропонувати іншим подумати. Для мене це така, як психологічна робота. Для мене – це можливість висловити свою думку, не боятися і я отримую задоволення коли граю».
Ініціаторкою створення такого театру стала Аня На – театральна режисерка, акторка, ведуча театру. Для репетицій група збирається у приміщенні громадської організації «БлагоДім». Цього разу тут і провели виставу. Захід відбувся за підтримки ГО «Театр змін».
Аня На, джокерка (ведуча) театру пригноблених «Про що мовчать сосни Ірпеня»:
«Для мене ця група омріяна і для мене це диво. Коли завершувалося літо, я думала, що ми мабуть і все. Але вже жовтень і ми все ще продовжуємо і разом».
До речі, актори в цьому театрі непрофесійні. Тож долучатися до створення нових історій можуть всі охочі. Заняття безкоштовні. Щоб доєднатися – пишіть Ані в особисті повідомлення у Фейсбуці.