Рустам Гівазович із лютого 22-го захищає Україну від російського агресора. Але цього разу він поміняв піксель на святковий костюм. Рустам став одним з лавреатів Літературної премії Ірпеня. Зі своїм романом «Змішані» він переміг у номінації «За кращий літературний твір військовослужбовця або ветерана війни з росією».
Олена Івановська, Уповноважена із захисту державної мови:
«Коли нам здається, що ми втомилися, що ми депресовані, і що нам чогось бракує в цьому житті, то нам треба відкривати на цій сторінці і читати, наприклад, це: «Вітай новий день, умивайся, чисти зуби і роби, що можеш для перемоги. Дякую Вам!»
Рустам Гівазович (Дмитрук), військовослужбовець 103-ї бригади ОБр ТрО ім. А. Шептицького:
«В анотації до книги сказано, що він про те, як з людини мирної професії робиться воїн в сучасних умовах. Але я сказав би, що цей твір про любов, про війну і просто про наші теперішні реалії».
Окрім Рустама, лавреатами Літературної премії Ірпеня стали ще четверо письменників. Уномінації «За вже видані книги українських авторів» премію здобув В’ячеслав Мусієнко. У своїй книзі «У пошуках сіна для коней та закоханих» він описує події лютого-березня 22-го на Київщині.
В’ячеслав Мусієнко, письменник, член НСПУ:
«Це дійсно щоденник, сага, як здобували сіно, як здобували корма, як виживали, як онуки від’їжджали, як знайомі гинули, як працювала тероборона».
А поет і композитор Юрій Сандік переміг у намінації «Поезія».
Юрій Сандік, поет, композитор, виконавець:
«Це розповідь – «Три роки війни». Цей вірш став початком моєму проєкту, який називається «Голос фронту». Зараз я щодня їжджу до хлопців, по фронтах, співаю для них свої пісні, хоча до того, я писав лише російською. Я не люблю говорити «російською» – «по-русски». Війна стала початком нового етапу моєї творчості».
Письменниця Катерина Холод підкорила журі своїм твором «Карнавал». Він про українських жінок, які через війну змушені були виїхати за кордон. Як і сама Катерина. А переможною для психологині Наталії Оксаніч-Дьяченко стала її збірка казок.
Наталія Оксаніч-Дьяченко, письменниця, психологиня:
«Казка працює, коли у нас немає світла, немає інтернету, коли можна запалити свічку і взяти книжку і мама може прочитати казку. Мені здається, що казка – це найбільш цілющий інструмент, який ми маємо для того, щоб навіть у таких складних умовах підтримати дитячі усмішки».
Цього року на здобуття Літературної премії Ірпеня подалися понад 400 авторів. Війна і все, що пов’язане з нею, — про це сьогодні зазвичай пишуть українці. Твори-переможці теж про війну. Голова журі Олесь Доній каже, зараз це своєрідна профдеформація українського суспільства.
Олесь Доній, журналіст, телеведучий, політик, громадський, культурний діяч:
«Це зараз профдеформація, підкреслюю, всієї країни. Найбільше, що зараз б’є по серцю, тому що забирає життя, – це війна. Тому про це говорять, про це думають, про це пишуть і це помічають. І з одного боку – це позитив, бо висвітлює найнагальнішу проблему, з іншого боку воно затьмарює багато інших тем: кохання, робота, переживання».
Усі лавреати Літературної премії Ірпеня отримали по 100 тисяч гривень. Відтак ця премія залишається найбільшою літературною премією в Україні за розміром преміального фонду. Фундатори Літературної премії Ірпеня – керівники Товариства «ВІДВАЖНИХ» кажуть, що з кожним роком премія все більше масштабується і вимагає нових форматів втілення, наприклад у вигляді літературного фестивалю в Ірпені.
Володимир Карплюк, СЕО товариства «ВІДВАЖНИХ», співзасновник і фундатор Літературної премії Ірпеня:
«Фестиваль дуже напрошується і ми думали про фестиваль, єдине, що ми вважали, що під час війни це не зовсім на часі. А в цілому ми точно про це думаємо, ми хочемо створити спеціальну, неймовірну атмосферу для письменників в Ірпенф. Будемо будувати на це плани і разом зі Спілкою письменників України прогнозувати, щоб на наступний рік ми, можливо, дійсно день або два визначили в рамках перебування письменників саме в нашому місті».