Ірина та Володимир Сухих втратили сина Ігоря у березні 2022 року. Він став на захист Ірпеня, коли сюди прийшли росіяни, і віддав за рідне місто своє життя.
Ірина та Володимир Сухих, батьки загиблого воїна Ігоря Сухих:
«Він казав при повномасштабному вторгненні, що «я йду захищати своє місто», «хто, як не я і коли, як не зараз?» — це був його девіз завжди по життю. У нас двоє внуків, вони сьогодні у Вінниці теж будуть бігти за тата».
Родина Сухих, як і тисячі українців, долучилася до всеукраїнського забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». В Ірпені він пройшов на набережній. Щоб вшанувати пам’ять полеглих захисників, тут зібралися мешканці та гості міста: діти, дорослі та цілі родини. Учасники забігу кажуть, якби можна було б повернути полеглих друзів і рідних, бігали б не зупиняючись.
Олександр, учасник забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»:
«І не один раз бігти, і не один день, не один рік. Можна й ночами бігати. Якби можна було його вернути, сутками бігти – я би бігав, якби можна було б його воскресити, повернути».
Олена, Іванка та Даня, учасники забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»:
«У нашому селі загинули дорогі знайомі нам люди, тому ми вирішили, що потрібно підтримати і потрібно пробігти, віддати честь за те, що вони оберігали нас, захищали».
Костянтин, Олександра та Олеся, учасники забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України»:
«Вшановуємо своїх близьких, у мене двоюрідний брат загинув у 23-му році. Вшановуємо рідних, ми їх любили і пам’ятаємо».
Акцію «Шаную Воїнів, біжу за Героїв» у 2018-му започаткував батько загиблого захисника України, «кіборга» Олексія Дурмасенка. З того часу щороку у різних куточках України та світу до забігу долучаються тисячі українців. Вони пишуть на футболках імена тих, пам’ять про кого має жити вічно. Синів, батьків, побратимів.
Михайло Бакалюк, ветеран, заступник начальника управління з питань ветеранської політики ІМР:
«Я біг з думками про своїх загиблих побратимів, про своїх зниклих безвісти побратимів. Я біг не тільки з думками і в пам’ять, я біг поруч із ними. Тому що поки вони в наших думках – вони поруч із нами».
Цьогоріч до акції долучилося понад дві сотні ірпінців. Кожен із учасників забігу обирав свою дистанцію: 500 метрів, 1 чи 3 кілометри.
Михайло Росохатий, президент Всеукраїнської федерації фрі-файту, депутат Ірпінської міськради:
«Почав писати всіх спортсменів нашої федерації, які загинули, але, на жаль, на сьогоднішній день не вистачить футболки, тому вкінці написав, що біжу за всіх героїв. Ну, треба приклад показувати, тому обрали найбільшу дистанцію».
Микита Шатілін, військовослужбовець, депутат Ірпінської міськради:
«За своїх побратимів, за братів по зброї, за всіх полеглих з 14-го року. Якщо ми проводимо цей захід, то ми просто не маємо права на нього не прийти, якщо маємо таку можливість, тому бігли за всіх».
Олександр Пащинський, президент Федерації мотоспорту України, депутат Ірпінської міськради:
«Сьогодні нашим депутатським корпусом завітали, щоб підтримати і вшанувати пам’ять наших Героїв, хлопців, містян, які в 22-му році віддали своє життя за оборону нашого міста, а також підтримати ті родини, які втратили своїх синів, своїх чоловіків. Такі акції мають проходити, і ми завжди будемо їх підтримувати».
Організатори забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України» закликають не ігнорувати такі заходи, слідкувати за оголошеннями і приходити. Наступного року Ірпінь обов’язково знову долучиться до цієї акції.
Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Ми звикли, що у публічному просторі дуже багато заходів вшанування пов’язані з речами більш офіційними, традиційними. Це – молитви за наших Героїв, які обов’язкові, звісно. Це – якісь офіційні слова. Це – всі ті речі, їх не можна назвати формальними, але вони не так торкають душу, як,наприклад, такі забіги як сьогодні. І ось це відчуття, що ти робиш щось за людину, яка точно вже не зможе цього зробити, – надзвичайно важливе. Ось це вже не офіційні і не пафосні слова, що ми маємо дожити за них, бігти за них, ми маємо любити за них і ми маємо за них перемогти».