Коли фігуранти розслідувань потрапляють у безвихідь, у них зазвичай залишається два шляхи: або повертати вкрадене, або бігти до суду, розігруючи роль «жертви обставин». Анна Мельник, чий шлейф зв’язків тягнеться від елітних бордів Лазурного узбережжя до кабінетів кураторів із ФСБ, обрала найцинічніший варіант. Людина, яка стала героїнею серії викривальних публікацій про роботу на агресора та масштабні фінансові махінації, раптом згадала про існування таких понять, як «честь та гідність».
Іронія ситуації полягає в тому, що ще пів року тому позиція Мельник була куди більш покірною. Після того, як «Моя Київщина» та колеги з «Kyiv Crime» витягли на світло факти її діяльності, вона намагалася вийти на переговори. Передаючі «привіт» через посередників, тоді фігурантка висловлювала готовність визнати провину та закрити борги перед людьми, яких вона ошукала на загальну суму близько 170 тисяч євро. Проте час ішов, обіцянки розчинилися в повітрі, а замість повернення коштів редакція отримала судову повістку. Очевидно, замість очищення сумління Мельник вирішила інвестувати гроші ошуканих громадян у послуги адвокатів.
Сьогодні захищати «добре ім’я» пані Мельник взялася адвокатеса Ісламова Валерія Михайлівна з вельми специфічним бекграундом. Разом із нею «групу підтримки» у судовому процесі складає мама фігурантки Олена Ільчишена, а також ціла компанія подруг-ескортниць. Схоже, ця банда всерйоз розраховує, що судова зала стане черговим віп-лаунжем, де можна «порішати» питання за допомогою тиску та маніпуляцій.
Ми нагадаємо попередню публікацію про діяльність пані Мельник, яку публікували ЗМІ раніше:
«Вона працювала у VIP-ескорті під керівництвом міжнародного звідника Петра Лістермана. Була коханкою мільярдера Юрія Шефлера з консорціуму SPI Group, однак після розриву з ним залишилася у зв’язках із криміналом. За даними джерел, у москві та санкт-петербурзі її куратори передавали зібраний компромат спецслужбам рф. Серед таких кураторів називають Дениса Бойкова, резидента Франції, який займається вербуванням повій.
Після 2022 року Мельник отримала статус «біженки» в Європі, де продовжує діяльність у сфері ескорту, отримує соцвиплати й обслуговує заможних клієнтів, зокрема дітей російських олігархів. За фасадом яхт, дорогих курортів і брендів ховається робота для фсб.
Мельник також відома крадіжками речей у клієнтів, які перебували під дією алкоголю чи наркотиків. Більшість із них — впливові та одружені чоловіки, для яких розголос небезпечний. Крім того, вона вербує українок, заманюючи їх «розкішним життям» і великими грошима, а насправді дівчата опиняються в європейських борделях у ролі секс-рабинь.
Особливу загрозу становить її співпраця з російською агентурою. Мельник збирає дані про українських військових та об’єкти інфраструктури. За словами очевидців, вона залучила до роботи однокурсницю з Київщини, яка мешкає поряд із військовим аеродромом. Через ескорт-мережу інформація про переміщення військових і техніки опинялася у ГРУ, що могло напряму впливати на ракетні удари по регіону.
У діяльності Мельник бере участь і її мати — Олена Ільчишена, 1967 року народження, уродженка росії. Вона підтримує спосіб життя доньки, схвалила передачу 15 тисяч доларів воєнкомам і допомогла організувати виїзд сина за кордон».
Остання історія – ніщо інше, як хабар ТЦК за виїзд брата Анна Мельник за кордон.
Важливо, що зараз цинічно ігнорується той факт, що діяльність Мельник не просто питання аморальності, а пряма загроза національній безпеці. Мова йде про ймовірну роботу «елітного десанту» з вербування українських посадовців, корупційні схеми в ТЦК та навіть дані про наведення ворожого вогню на стратегічні об’єкти Київщини.
Спроба через суд довести «недоторканність» своєї репутації виглядає як поганий анекдот. Ми маємо справу з класичною спробою «перевзутися» та закрити рота журналістам, які викрили агентурну мережу, що працює на розвал країни зсередини. Але факти – річ уперта, і жодна судова ухвала не змиє сором співпраці з ворогом. Редакція продовжує уважно стежити за кожним кроком цієї «коаліції», а пані Мельник та її юристам варто пам’ятати: зустріч у суді – це чудова нагода оприлюднити ще більше доказів їхніх брудних дій.