Письменниця Ольга Воробйова переказує уривок одного зі своїх есе, що увійшли до її книги «Нескорений Ірпінь». У виданні авторка зібрала понад два десятки історій про життя мешканців Ірпеня і не тільки, життя яких обірвалося у лютому-березні 2022 року. Це – не просто хронологія подій чи оповіді про обставини смерті. Це художні твори.У них Ольга Степанівна розповіла про дитинство, побут, найрідніших людей, мрії і плани на майбутнє тих, хто загинув від рук окупантів.
Микола Гриценко, поет, прозаїк, перший заступник голови Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України:
«Передати точність, але разом з тим із душею своєю – це дуже важко. І, мені здається, в цій книжці Ользі Степанівні це вдалося. Тому її душа тут, душа з кожним тим героєм, який знаходиться під цією обкладинкою і живих і неживих»
Ольга Степанівна каже, обрала художній стиль оповідей не випадково. Письменниця переконана, така книга має проймати душу, а отже сухим фактажем не обійтися. Усе, що написане, пані Ользі розповіли рідні і друзі загиблих.
Ольга Воробйова, письменниця:
«Ви знаєте, коли пишеш книгу, люди самі підходять потім. Уже взнають і підходять до тебе: «А напишіть про долю моїх рідних». І от з цими людьми мені доводилося зустрічатися по три, ато й по чотири рази. Кожне слово, кожне речення ми обговорювали».
Презентація видання зібрала повну актову залу Ірпінської міськради. На знайомство зі своєю книгою Ольга Воробйова запросила родини усіх, про кого пише у книзі, а також тих, чиї спогади про події в Ірпені там зафіксовані. Серед них і пані Жанна. Її син лейтенант Захар Квасний брав участь у підриві гостомельського мосту.
Жанна Квасна, мати загиблого командира інженерно-саперного взводу Захара Квасного:
«Коли знайшли Захарика, нам повідомили 7 березня, людина яка його знайшла, вона мені сказала: «Жанна, скільки ми дітей переложили в моргу, поки знайшли Захара. Це були перші дні війни. Я дуже Вам вдячна. Я вдячна Вам за пам’ять, хоча би в книзі. Поки мені Господь дасть життя я буду молитися за Захарка, за Романа, за всіх хлопців».
Великий розділ у книзі Ольги Воробйовоїприсвячений українському актору Паші Лі. Акторка і режисерка Катерина Степанкова досі до дрібниць пам’ятає момент, коли дізналася новину про загибель Паші в Ірпені.
Катерина Степанкова, акторка, режисерка, заслужена діячка мистецтв України:
«У той момент, коли я отримала звістку про загибель Паші, ми розгружались. Ми розгружалимашину з їжею, яку ми мусили загрузити потрібними військовим речам і відправити за блокпост. Там були усі Пашині друзі, які працювали з ним у театрі і кіно. Ми дізнались про Пашину звістку, ми завили, ми захлинались сльозами, а ми продовжували грузить. Давайте продовжуватьгрузить, захлинаючись сльозами, виючи, але не забуваючи нічого».
Книга «Нескорений Ірпінь» побачила світ завдяки фінансовій підтримці ірпінської компанії «Планета Пластик». Видало її видавництво «АДЕФ-Україна». Уже незабаром «Нескорений Ірпінь» можна буде побачити на полицях книгарень.
Алла Істоміна, директорка видавництва «АДЕФ-Україна»:
«Моє глибоке переконання, що про цю війну і ті жахи, які ми переживаємо вже четвертий рік повинні пам’ятати всі люди. А книга – це якраз і є – метод консервації думок і наших спогадів. Тому для нас видання саме таких книжок, які сьогодні – це наші переживання і наш біль, а завтра – це вже буде історія».